Поради батькам

  ШАНОВНІ БАТЬКИ ПЕРШОКЛАСНИКІВ!

Згідно «ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ДИТИНИ» дитина, для повного та гармонійного розвитку її як особи, потребує любові й розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків. Як найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання. Ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Будьте на боці своєї дитини. Завжди! Це дуже важливо! Сама по собі школа - це вже нелегке випробування. Тому дитина шукає підтримки, в першу чергу, у своїх батьків. Дитина хоче, щоб її любили такою, яка вона є, а не тому що у неї добра успішність. Не звинувачуйте її. Підтримуйте! Навіть якщо Вам здається, що їй властиві лінощі, і неуважність - не забувайте, що в цьому є і Ваша «заслуга». Адже це Ви її виховували.

В дитячому садочку діти рідко бувають ледачими - частіше батьки страждають від їх невгамовної активності. Але в школі починаються проблеми, велику частину яких батьки схильні описувати містким словом «лінь», або «він/вона лінується...»

Коли «хороший» дошкільник стає «поганим» школярем, батьки нерідко звинувачують перш за все школу, рідше - дитину, майже ніколи - самих себе. На мою думку, велика частина проблем так чи інакше спровокована нерозумінням батьками відповідальності, яка безумовно з'являється в вас з народженням та розвитком дитини. Небажання вчитися може бути викликане різними причинами. І в кожному окремому випадку це потрібно з'ясовувати та шукати можливість впоратися, якщо потрібно, за допомогою психолога та вчителя. Абсолютно не припустимо боротися з «лінню» за допомогою ременя, позбавлення прогулянок і інших карних заходів. "Пиляти, казати по 10 разів одне й те саме..." дитині теж безглуздо. Інакше її небажання робити уроки може перерости у неприязнь до школи й праці взагалі в майбутньому дорослому житті, а також до вас особисто.

Не рідко трапляється так, що через три-чотири тижні після початку навчального року дитина відчуває втому і розгубленість. Часто виникає бажання не ходити до школи. Батьки рідко погоджуються та складно сприймають, що відповідальність за те, що відбувається з дитиною лежить, на сам перед, на них. Однією з найпоширеніших помилок батьків є орієнтація виключно на відмінні оцінки. В результаті чого дитина починає думати, що вчитися потрібно тільки заради «п'ятірок», а не для отримання знань. Деякі батьки для того, щоб поліпшити почерк своєї дитини, змушують дітей писати в два рази більше, ніж їм задано. Але ж діти й без цього засмучуються, коли у них щось не виходить, і якщо бачать невдоволення батьків, то їх занепокоєння та небажання вчитися тільки посилюється.

Наша мета - отримання знань та умінь! Найголовніше - не лайте та не критикуйте дитину за оцінки. Тому, якщо вже дійшло до обговорення успішності, то говоріть про відсутність знань, але аж ніяк не про оцінки. Боротися треба з відсутністю знань, а не з поганими оцінками. На мою думку, дуже важливо в перші ж дні сформувати й в себе, і в дитини коректне ставлення до шкільних оцінок. Починати варто із себе!  Багато батьків, не усвідомлюючи цього, сприймають оцінку, що дитина отримала в школі, як оцінку їхньої батьківської успішності. Таким чином дитина відчуває потрійне навантаження: вона повинна догодити вчителеві, підтримати власну самооцінку і заразом подбати про самооцінку батьків. Це — найкоротший шлях до неврозу. Аналізуйте, чому Ваша дитина не встигає в школі? Що цьому є причиною? Хто може допомогти? Намагайтеся перестати оцінювати дитину вдома - їй вистачає цього і в школі.

Конструктивніше-мотивувати дитину до навчання, поговорити з нею про значення освіти, про відмінність освіченої людини від неосвіченої, згадайте цікаві моменти зі свого шкільного життя. І ні в якому разі не порівнюйте свого сина чи дочку з іншими дітьми. Крім відповідної злості та образи ви нічого цим не досягнете. А ось, що їм дійсно необхідно - це Ваша підтримка і допомога. І тверда впевненість у тому, що їх завжди люблять та вірять в їх можливості та здібності!Через стрімкий шкільний ритм життя багато дітей швидко втомлюються. Щоб дитині було легше звикнути, з перших же днів складіть розпорядок дня, який важливо виконувати. Часто батьки стикаються з тим, що дитина важко прокидається вранці. Для того щоб уникнути таких проблем, простежте, щоб дитина раніше лягала спати й бажано в один і той же час. За рекомендаціями МОЗ, сон дітей 6-8 років має становити 11-15 годин на добу.

Бажано чітко встановити з дитиною час виконання домашнього завдання. Найзручніше «прив'язатися» до приходу зі школи. Наприклад: «Ми сідаємо за уроки за годину після того, як приходимо зі школи». Якщо дитина попросить дозволу погратися півтори або дві години — дайте їй цей час, але намагайтеся, щоб вона не сідала за уроки надто пізно. Педагоги та лікарі рекомендують молодшим школярам робити уроки ввечері від 16 до 17.30. Якщо призначений час настав, а дитині необхідно 10 хвилин для того, щоб закінчити гру, дайте їй ці 10 хвилин, але тільки 10 і лише одноразово. На всі завдання відводиться не більш ніж година. На один предмет відводиться в середньому 15—20 хвилин, між окремими заняттями варто влаштовувати перерви на 5—10 хвилин. У цей час можна з'їсти щось смачне, випити чаю або молока або трохи порухатися, потягнутися, полежати на килимку — словом, зняти напруження. Якщо ви «не поміщаєтеся» у відведені медиками 60 хвилин, поговоріть з учителем — можливо, ви щось робите не так або дитина одержує дуже багато завдань. За годину її працездатність різко знижується, і користі від такого навчання зазвичай не багато. Найкраще розв'язати одну-дві задачі з цікавістю та із задоволенням, ретельно обдумуючи кожну, аніж розв'язувати десять над силу, щохвилини поглядаючи на годинник.

Попервах батькам варто допомагати маленькому учневі. Але допомагати — не означає робити уроки за нього. Подивіться завдання разом, запитайте дитину, як вона збирається його виконувати. Порадьте, якщо вона потребує поради, роз'ясніть те, що їй незрозуміло. А зараз відправте дитину в «самостійне плавання» — хай вона виконає завдання самостійно. Потім знову подивитеся завдання разом, запитайте дитину, чи задоволена вона, попросіть пошукати помилки, якщо вони є, допоможіть їх виправити та обов'язково відзначте, що в цілому завдання виконано добре, але на деякі дрібниці слід звернути увагу наступного разу. Якщо дитина захопилася і за власною ініціативою почала придумувати подібні завдання для своїх іграшок або для вас, отже, вас можна привітати.

Дитині потрібно допомагати засвоювати матеріал, який вона не може здолати в школі. Перечитайте з дитиною заданий текст у підручнику, поясніть простими словами - буквально на жолудях і сірниках - вирішення задачі. Можливо, на уроці дитина відволіклася, а може просто не встигає запам'ятати той обсяг інформації, який вимагається шкільною програмою. Головне пам'ятати, що допомога не повинна перетворюватися на надмірну опіку. Якщо ви будете вирішувати завдання замість дитини, малювати замість дитини, збирати їй ранець до школи, то вже напевне не привчите її до відповідальності та організованості.

Не пропускаємо уроки: це дуже важливо. З самого початку навчання дитина повинна розуміти, що систематичні заняття допомагають їй не накопичувати прогалини в знаннях і вчитися рівномірно і спокійно. Якщо ж дитина звикне пропускати заняття, то їй складніше буде згодом: більшість предметів шкільної програми побудовані так, що всі нові знання ґрунтуються на базі отриманого раніше матеріалу. Якщо ж дитина плаче, хворіє, шукає привід для того, щоб залишитися вдома, — варто розібратися в тому, що відбувається, що викликає напругу та небажання ходити до школи?

Дитина в школі проводить всього декілька годин на день, і якщо виникають складнощі, то це завжди можна виправити, наздогнати або вивчити вдома своїми силами. Ви, як відповідальні батьки, маєте змогу, дитині у цьому допомогти. Якщо дитині важко, вона неорганізована, не в змозі собою керувати, ви можете сидіти поруч, займаючись якоюсь своєю роботою і наглядати за нею. Важливо, щоб дорослі розуміли, що бажано звести опіку до мінімуму в цих питаннях, а замість опіки привчити до самостійності.

До кінця першого шкільного року навчання діти повинні вміти готувати завдання самостійно. Звичайно це займає багато часу, але те як ви привчите дитину справлятися зі складнощами, надалі, відіграє роль, в тому, як ваша дитина буде вирішувати питання в дорослому житті. З мого досвіду, деякі батьки, дуже шкодують, що не приділяли достатньої уваги та часу своїм дітям, особливо на першому році навчання. Безумовно, простіше та скорше, наприклад, намалювати малюнок замість дитини, але, чому вчиться ваша дитина в цей момент? Які наслідки ваша дія матиме в майбутньому? Чи не призведе це до формування вивченої безпомічності? Намагайтеся знайти будь-який привід для того, щоб похвалити або заохотити вашу дитину, нехай навіть у неї «погано» виходять палички-гачечки... Але ж вона дуже старається! Тільки уявіть, скільки зусиль докладає дитина для того, щоб заслужити ваше схвалення! Підтримайте їх бажання добитися успіху в навчанні та в колективі однолітків! Пам'ятайте, ми дорослі інколи також робимо помилки, як і наші діти, та маємо право на їх виправлення! Якщо у вас виникло занепокоєння з приводу навчання, взаємовідносин, стосунків або ви стали помічати зміни в поведінці вашої дитини, обов'язково зверніться за консультацією до шкільного психолога.

З повагою, психолог Ковашова Олена Олександрівна.

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ,

БАБУСЬ І ДІДУСІВ

1.  Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Коли-небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.

2.  У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? коли? і чому? - кожен із нас у ньому має робити.

3.  Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4.  Мої почуття ще недозрілі  - прошу, будьте чуйними до моїх потреб.

5.  Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки.

6.  Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7.  Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8.  Я  вчусь у вас усього: слів, інновацій голосу, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, кращому. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.

9.  Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть робити самостійні кроки.

10. Любі мої, я вас дуже-дуже  люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.